Візитні картки: історія, значення та застосування.

На сьогоднішній день мабуть жодна ділова людина не уявляє своєї повноцінної трудової діяльності без візитівок. Вони стали вже невід'ємню частиною ділового світу. Візитні картки несуть в собі функцію інформаційного посвідчення, в якому окрім імені, прізвища, посади вказується саме головне - принадлежність до певної компанії чи організації, що певним чином визначає місце в суспільстві.

Перші візитні картки з'явились у Франції в часи правління Людовика XIV.

Візитна картка мала велике значення і представляла свого господаря у всій величі, по візитці можна було сказати, до якого прошарку суспільства відноситься людина, яке положення має. В Росії візитівки з'явились при Катерині ІІ, їхньою особливістю були гравійовані орнаменти, дивакуваті герби власників - все це спадщина Франції та причуд її придворної спільноти, звідки власне в Росію і прийшла настільки актуальна в наш час візитна картка.

Виготовлення візиток являється одним із найпопулярніших видів рекламної поліграфії, адже в сучасному діловому бізнесовому світі візитки потрібні майже кожному.

Візитівки часто роздають як рекламу торгової точки і як зв'язок з клієнтом.

Виділяють слідуючі види візиток:

  • особиста — в них зазначають ім'я і прізвище власника. Телефони, посади, адреси в ній не є обов'язковими. Такі візитки характеризуються більш вільним стилем виконання;
  • ділова — в таких візитках обов'язково вказують ім'я, прізвище, посаду власника, назву і реквізити компанії, використовується фірмовий стиль компанії, логотип і т.д., стиль виконання строгий;
  • корпоративна — не містять імен і прізвищ. В них вказують сферу діяльності компанії, перелік послуг, контактні телефони, карту проїзду, адресу веб-сторінки, використовується фірмова символіка. Такі визитки несуть рекламний характер і часто використовуються на виставках. Іноді їх роблять двосторонніми.

Загальнопризнаний розмір візитки - 90х50мм. Для друку візиток використовується папір плотністю від 250 до 300гр/кв.м. Папір може бути мелований (глянцевий чи матовий), немелований, з текстурою (льон) і дизайнерський картон (фарбований чи текстурований).

Зараз в моді "дорогі" візитні картки, з використання дорогих елітних сортів паперу і ускладнених способів друку.

Проте не треба забувати, що все геніальне - просте. Важливо звернути увагу на дизайн, він має бути лаконічним, витриманим в мінімальній кольоровій гаммі, мати чіткі математично правильні форми і керуватися елементарними правилами композиції.

Декілька фактів з історії фотографії

Початком історії фотографії можна вважати момент, коли люди помітили, що отвір в коробочці на одній стороні передає зображення на іншу. Це сталось в часи Древньої Греції. Довго цей факт залишався просто диковинкою, таким собі фокусом. Трішки пізніше знайшлось і практичне застосування цьому винаходу – італійські художники (ХVIст) створили „камеру-обскуру”, що представляла собою маленьку кімнату з отвором в одній стіні. Через цей отвір художники транслювали на стіну потрібне зображення, потім прикладали на стіну папір і повторювали потрібне зображення.

Слідуючим етапом можна назвати появу в цьому пристрої скляної лінзи.

В ХІХ столітті хіміки винайшли спосіб збереження зображення за допомогою срібного соляного розчину: деякі хімічні препарати реагують під впливом світла і наносячи на папір чи скляну пластину такий срібно-соляний розчин, а потім впливаючи через лінзи світлом можна зберегти зображення. Це стало повштовхом до створення перших фотокамер.

Перші фотокамери були громіздкими і треба було багато часу на те, щоб світло вплинуло на плівку.

Але вже на початку ХХ століття технології досягли такого розвитку, що дало змогу скоротити час впливу до кількох секунд. Це разом з з більш точними хімічними процесами означало, що якісна фотографія могла бути отримана за допомогою маленького фотоапарата. Це зробило процес фотографування більш доступним.

Наступним етапом було поширення фотолабораторій, які ще скоротили час очікування готових фотографій.

В 1950-му році компанія „Polaroid” випустила у продаж фотоапарат, який створював відбитки прямо з камери.

За останні 20 років розвитку фототехнологій з’явились фотокамери, які почали фіксувати зображення без застосування хімічних препаратів – цифрові фотоапарати (в них використовуються електронні сенсори, які реєструють світло у вигляді цифрового файлу).

Трішки про способи друку

На сьогоднішній день виділяють такі способи друку:

  • цифровий друк — самий швидкий спосіб друку. Здійснюється безпосередньо з компьютера на друкуючий пристрій без проміжних етапів, якими є вивід плівок, виготовлення форм, приладка друкувальної машини. Ця технологія зберігає насиченість кольорів.

    Цифрові машини дають змогу легко і просто експериментувати з різними типами текстурного і художнього паперу і отримувати унікальні по своїй красі відбитки, але при друці на фактурному папері іноді нерівномірно продруковуються плашки;

  • шовкографія — (трафаретний друк і шовкографія - це синоніми) незамінна, коли потрібне виготовлення представницької продукції малими тиражами.

    По різноманітності варіантів, по яким можна друкувати, шовкографія також не знає собі рівних - папір і картон будь-якої плотності, тканина, плівка, пластик, банерна тканина, пластмаса, метал, скло і т.д. До недоліків шовкографії можна віднести обмеження, що виставляються до макетів, відносно високу вартість;

  • офсетний друк — це друк на офсетних друкарських машинах - для кожного кольору у них передбачена окрема секція з фарбою. Продуктивність такого обладнання набагато вище, але і складність технологічного процесу помітно відбивається на його вартості.
    Офсетний друк складається із декількох етапів:
    • фотовивід — виготовлення кольороподілених фотоформ,
    • виготовлення друкарських форм,
    • приладка форм на друкарських машинах,
    • безпосередньо сам процес друку,
    • післядрукарська обробка (порізка, фальцовка і т.д.)

  • фольгування — це альтернативний традиційному гарячому тисненню спосіб нанесення фольги на папір та картон. Фольга наноситься на віддруковане лазерним принтером зображення.

    На відміну від тиснення фольгою - на зворотній стороні немає слідів кліше. Недоліком фольгування є обмежений вибір паперу і складність в точному суміщенні кольорів;

  • термопідйом — це додаткова технологія, яка здійснюється тільки після офсетного друку і шовкографії. Принцип термопідйому на паперовій підкладці заключається в тому, що порошок наноситься на щойно надрукований відбиток, де закріплюється на фарбі, що ще не встигла висохнути. Зайві крупинки порошку засмоктуються вакуумом або зтрушуються з листа, залишаючись тільки на надрукованих елементах. Далі лист паперу чи картону піддається нагріву і розплавлений порошок створює ефект підйому;

  • тиснення — це процес нанесення зображення тисненням за допомогою штампа (кліше) або холодного, або розігрітого до певної температури, часто з додатковим використанням спеціальної фольги чи фарби. Носієм інформації являється форма - кліше. Воно може бути металевим чи полімерним.